Багато пісень і віршів складено про людське серце. Кожен знає, що воно може любити, ненавидіти, хвилюватися, страждати, співчувати. Ще серце здатне вміщувати і любов, і ненависть одночасно.
Відповідь на питання, для чого людині серце, мені здається, можна дістати, прочитавши повість А. Дімарова «Українська вендета».
Автор відтворює довоєнні роки і початок Великої Вітчизняної війни. Його героїня Уляна була красуня на все село Рогожівку та ще й смілива і відважна. До безтями був у неї закоханий Ілько, який за характером не поступався їй. Однак дівчина всім серцем покохала іншого хлопця, тихого Миколу, й одружилася з ним. Здавалося б, зрозуміло, що серце людині дано для любові, добра, радості. Та невдовзі чоловік помер, і залишилася вона з сином, якого теж звали Миколою. Всю свою безмежну любов вона віддавала йому. Однак у серці жінки оселилася туга за чоловіком.
Коли почалася війна, Миколі виповнилося тільки сімнадцять років. І вродливий він був, і добрий, і найкраща дівчина його кохала. Але жорстокі поліцаї вбили юнака. Це люди з кам'яним серцем, зовсім безсердечні, нелюди.
более месяца назад
