Раз я йшов по березі нашого струмка і під кущем помітив їжака. Він теж помітив мене, згорнувся і затукал: тук-тук-тук! Я доторкнувся до нього кінчиком чобота - він страшно пирхнув і піддав своїми голками в чобіт. - А, ти так зі мною! - сказав я. І кінчиком чобота спихнув його в струмок. Миттєво він розвернувся у воді і поплив до берега. Я взяв паличку, скотив нею їжака в свою капелюх і поніс додому, вирішив: нехай він живе у мене і ловить мишей. Поклав я цей колючий клубок посеред підлоги і сів читати. Прочитавши газету, я впустив її на підлогу, перейшов на ліжко і заснув. Сплю я дуже чуйно; чую: якийсь шелест у мене в кімнаті; чиркнув сірника, запалив свічку і тільки помітив, як майнув їжак під ліжко, а газета лежала вже не біля столу, а посередині кімнати. Так я й залишив горіти свічку і сам не сплю, роздумуючи: «Навіщо це йому газета знадобилася?» Скоро мій мешканець вибіг з-під ліжка і прямо до газети - закрутився, завертівся довкола неї, шумів, шумів і нарешті ухитрився: надів на себе, на колючки, куточок газети і потягнув її, велику, в кут. Незабаром їжак весь обвернулся газетою і зробив собі з неї справжнє гніздо. Я задув свічку.
Чую: знову у мене в кімнаті якась робота. Запалюю свічку - і що ж ви думаєте? Їжачок біжить по кімнаті, і на колючках у нього яблуко. Прибіг в гніздо, склав його там і за іншим біжить в кут, а в кутку лежали на рогоже яблука. Ось їжак підбіг, згорнувся близько яблук, сіпнувся і біжить, на колючках інше яблуко тягне в гніздо. Так от і влаштувався жити у мене їжачок.
более месяца назад
